Чи повинні церкви в першу чергу розглядати учнівство як «програму» чи «спосіб життя»?

Церква не повинна розглядати учнівство як особливу подію чи ефектну програму. Учнівство не є чимось випадковим або незвичайним, чимось, що може бути ізольованим від решти нашого християнського життя. Бути християнином — означає бути учнем Христа. А бути учнем Христа означає:

(i) шукати допомоги в інших, щоб бути схожими на Христа (бути учнем);

(ii) шукати можливості допомогти іншим ставати схожими на Христа (учити інших).

Тому церква повинна розглядати учнівство як стиль життя. Це має бути звичайною частиною життя християнина і члена церкви. Це те, чим займається кожен послідовник Христа.

Це означає, що церква може використовувати, а може і не використовувати програми для заохочення учнівства. Однак вона повинна активно сприяти розвитку культури учнівства. Має бути нормою, коли молоді християни обговорюють духовні питання з більш зрілими християнами за обідом. Для молодих християн має бути нормою проводити час разом із більш духовно зрілими християнами, щоб спостерігати як їхня віра проявляється у різних сферах життя, навіть у тому, як вони укладають дітей спати. За Божою благодаттю церква, яка розвиває культуру учнівства, буде наповнена членами, що все більше схожі на Господа Ісуса (1 Кор. 11:1).

Спочатку перекладено та опубліковано Християнське видавництво «Подорож». Відвідайте їхній сайт, щоб знайти багато подібних ресурсів.