Навернення, Бог і наше цілісне Я

Від книги Буття до Об’явлення Святе Писання чітко вказує на те, що навернення є абсолютно необхідним для того, щоб люди могли спастися і пізнати Бога. Якщо ми не відвернемося від свого гріха і не звернемося до Бога, якщо не переживемо того, що Біблія називає духовним, надприродним обрізанням серця (Втор. 30:6; Рим. 2:25–29), ми не зможемо пізнати Боже спасіння і залишимося під Його гнівом та судом (Еф. 2:1–3).

Як підкреслює Том Шрейнер, необхідність навернення простежується крізь усю Біблію. Хоча це, можливо, не є центральною темою Писання, вона, безумовно, залишається основоположною для всієї історії викуплення, особливо з огляду на те, як викуплення звершується у житті Божого народу. Без навернення ми не можемо пізнати Бога як Спасителя, не можемо отримати прощення гріхів і не можемо увійти до Божого Царства та Його спасенного царювання.

Але все ж постає питання: чому навернення є необхідним?

Популярне та біблійне розуміння навернення

Перш ніж відповісти на це питання, варто уточнити, що ми говоримо не про «навернення» в популярному сенсі слова, а в біблійному. Яка ж різниця?

Якщо ви здійсните пошук в Google на запит «духовне навернення», основні результати виглядатимуть приблизно так: навернення — це «прийняття нової релігії» або «внутрішнє сприйняття нової системи вірувань». Ці визначення розглядають «навернення» як зміну в чиємусь мисленні або перспективі, яка, в основному, залишає людину фундаментально незмінною. Це не християнське навернення.

Натомість християнське навернення залежить від суверенної та надприродної роботи Триєдиного Бога в житті людей.
У процесі навернення Бог відроджує людей із духовної смерті до життя. Це дає їм можливість відвертатися від того, що вони колись любили — свого гріха та бунту проти Бога — і звертатися до Христа з довірою.

Три істини, які підтверджують необхідність навернення

Чому ж розуміння навернення є абсолютно необхідним? Три основоположні істини лежать в основі біблійного вчення про навернення і допомагають нам усвідомити, чому воно є настільки важливим у Писанні, богослів’ї та проголошенні Євангелія.

Дозвольте також наголосити: ці три істини нерозривно взаємопов’язані. Неможливо правильно зрозуміти біблійне вчення про навернення без точного розуміння інших істин. Це нагадує нам, що наші богословські переконання тісно взаємозалежні. Помилка в одній сфері богослів’я суттєво вплине на інші, що, безумовно, стосується й нашого розуміння навернення.

Проблема людської природи

Першою основоположною істиною, яка обґрунтовує і пояснює біблійне вчення про навернення, є біблійний погляд на людську проблему. Незважаючи на те що людина створена як образ Божий і, отже, має неймовірну цінність і значущість, у Адамі ми повстали проти нашого Творця і, таким чином, стали грішниками, які підлягають Божому гніву (Бут. 3; Рим. 5:12-21).

Коли Біблія говорить про гріх і людей як про грішників, вона не розглядає це як незначну проблему. Це не те, що можна виправити власними зусиллями, кращою освітою чи навіть особистим рішенням стати моральнішою людиною. Подібні постійні спроби глибоко недооцінюють природу людської проблеми, яку Писання описує потужно і яскраво.

У біблійному контексті гріх є не лише універсальною проблемою, від якої не уникне жодна людина через нашу солідарність з Адамом як нашим представником у завіті (Рим. 3:9–12, 23; 5:12–21; 1 Кор. 15:22); він також визначає нас як грішників за природою та вчинками (Еф. 2:1–3). В Адамі і через наш особистий вибір ми стали моральними бунтівниками проти Бога, народженими у цей світ як падші створіння. Це стан, який ми не можемо змінити власними зусиллями чи діями. Ба більше, цей стан, на жаль, ми навіть не хочемо змінювати, якщо не отримаємо суверенної благодаті від Бога. У нашому падшому стані ми не лише насолоджуємося своїм гріхом і свідомо протистоїмо правомірному правлінню Бога над нами, але й самі ці прояви є доказом того, що ми не здатні врятувати чи змінити себе (Рим. 8:7). Як наслідок, ми перебуваємо під судом і гнівом Божим (Рим. 8:1; Еф. 2:1–3), незалежно від того, чи визнаємо це. У своєму гріху наш стан перед Суддею всесвіту є станом засудження та провини (Єз. 18:20; Рим. 5:12, 15–19; 8:1). Писання описує цей стан як смерть — духовну і, зрештою, фізичну (Бут. 2:16–17; Еф. 2:1; Рим. 6:23).

Спасіння, біблійний засіб для вирішення цієї проблеми, змінює цю страшну ситуацію. І вирішальним моментом у цьому є навернення.

Нам насамперед потрібен Спаситель, здатний заплатити за наш гріх перед Богом і задовольнити Божі праведні вимоги та Його суд над нами. Наш Господь Ісус Христос, Бог Син, який став людиною, виконує це через свою жертву на хресті за нас. Він задовольняє вимоги Отця; за наш гріх сплачено повністю (Рим. 3:21–26; Гал. 3:13–14; Кол. 2:13–15; Євр. 2:5–18).

Крім того, нам потрібно не лише спокутування за наш гріх, але й вихід зі стану духовної смерті до життя, що призводить до глибинної трансформації нашої природи (Рим. 6:1–23; Еф. 1:18–23; 2:4–10). Нам потрібен триєдиний Бог, який покличе нас з мертвих до життя та через Духа Святого дарує нам нове народження (Еф. 1:3–14; Ін. 3:1–8). Нам потрібне воскресіння з мертвих, подібне до воскресіння нашого Глави завіту, щоб ми змогли добровільно відвернутися від свого гріха, подолати спротив і бунт проти Бога та Його правління й відповісти на Євангеліє в покаянні та вірі (Ін. 3:5; 6:44; 1 Кор. 2:14).

Таким чином, навернення є необхідним, оскільки воно є частиною Божого рішення серйозної проблеми людської природи, яку описує Писання.

Вчення про Бога

Другою основоположною істиною, яка обґрунтовує і пояснює біблійне вчення про необхідність навернення, є вчення Біблії про природу і характер Бога.

Як було зазначено вище, ці перші дві істини пояснюють одна одну. Людська проблема є такою, якою вона є, через те, ким є Бог Біблії. Наша проблема може бути зрозуміла у своїх справжніх кольорах лише в світлі особистого, праведного і святого характеру Бога.

Навернення є необхідним, оскільки ми, як грішні та бунтівні створіння, не можемо перебувати в святій присутності Бога. Гріх не лише суперечить Божому характеру, що є моральним законом всесвіту, але й відокремив нас від Божої заповітної присутності (Бут. 3:21–24; Еф. 2:11–18; Євр. 9). Ми, створені для того, щоб пізнавати Бога і жити перед Ним як Його намісники, правлячи як малі царі та цариці над творінням для Божої слави, тепер стоїмо під гнівом і засудженням Божим.

Отже, без задоволення святого характеру Бога через Його власну жертву в особі Сина ми не можемо пізнати Бога як Спасителя (Рим. 6; Еф. 4:20–24; Кол. 3:1–14). Крім того, недостатньо лише юридичної угоди, якою б важливою вона не була в контексті нашого виправдання перед Богом. Спасіння також передбачає внутрішнє очищення від гріха і трансформацію нашої цілковито зіпсованої природи. Це починається, коли ми з’єднуємося з Христом через відновлювальну роботу Духа, яка дає нам здатність добровільно відвернутися від гріха та знаходити спокій у завершеному ділі Христа, нашого Господа.

Іншими словами, навернення є абсолютно необхідним, оскільки Бог вимагає, щоб Його піддані були святими, як і Він святий. Тому, щоб перебувати перед Ним, ми повинні бути одягнуті в праведність Христа, перетворені силою Духа та стати новими творіннями в Христі Ісусі (2 Кор. 5:17–21). Немає жодного способу, щоб носії Божого образу повернулися до мети, для якої їх було створено, і насолоджувалися всіма благами нового творіння, не заплативши за свій гріх у повному обсязі, не народившись заново через роботу Духа і не з’єднавшись з Христом через віру.

Якщо ми не зрозуміємо чогось про Божу палаючу святість, Його досконалу праведність та Його вимоги до Своїх підданих — діяти як слухняні сини і носії Божого образу, — ми ніколи не зрозуміємо, чому навернення так важливе в Писанні.

Крім того, якщо ми не усвідомимо, що наше навернення відбувається лише завдяки суверенній ініціативі Триєдиного Бога благодаті, ми ніколи не зможемо повною мірою оцінити глибину і широту Божої любові до нас, Його народу.

Справжнє навернення включає покаяння та віру

Третьою основоположною істиною, яка допомагає нам зрозуміти біблійне вчення про навернення, є те, що навернення охоплює всю людську природу, впливаючи на людину в цілому. Це означає, що в Писанні навернення передбачає як відвернення від гріха (покаяння), так і звернення до Христа (віра). Обидва ці елементи є необхідними для справжнього навернення. Тому покаяння та віра справедливо розглядаються як дві сторони однієї монети.

Іншими словами, біблійне навернення ніколи не є просто зміною інтелектуальної перспективи, яка не призводить до змін у житті людини. На жаль, у багатьох наших церквах ми зустрічаємо людей, які стверджують, що були навернені, але проявляють лише інтелектуальне погодження з Євангелієм, без жодних доказів реальних змін у своєму житті.

Писання чітко вважає таке розуміння як помилкове навернення (Мт. 7:21-23). Бог вимагає відповіді всього нашого єства як Його заповітних створінь: наш гріх — це всебічний бунт проти Бога, а християнське спасіння — це всебічна трансформація, фактично нове творіння. Навернення передбачає відвернення від гріха та звернення до Христа, що включає все єство людини — її інтелект, волю та емоції (Дії 2:37-38; 2 Кор. 7:10; Євр. 6:1).

НЕДОСТАТНЬО ПРОСТО «СХИЛИТИ КАПЕЛЮХА» ПЕРЕД ІСУСОМ

Навернення не є необов’язковим; воно абсолютно необхідне. Ми не можемо зрозуміти спасіння та Євангеліє без ґрунтовного уявлення про це.

Номінальне християнство, яке панує в наших церквах, не є біблійним християнством. Недостатньо просто визнавати Ісуса; ми повинні пережити Божу суверенну і благодатну дію в наших серцях, отримуючи нове життя і дозволяючи Духові Божому спонукати нас каятися та вірити в Євангеліє.

Наші хибні уявлення про навернення часто виникають через хибне богослів’я. Ліки від цієї ситуації полягають у тому, щоб повернутися до Писання на колінах, просячи нашого великого Бога знову оживити Його церкву, щоб у нашому проголошенні Євангелія чоловіки, жінки, хлопчики та дівчатка покаялися у своїх гріхах і повірили в Христа Ісуса, нашого Господа.

Спочатку перекладено та опубліковано Християнське видавництво «Подорож». Відвідайте їхній сайт, щоб знайти багато подібних ресурсів.