Біблійне богослів’я та проголошення Євангелії

Чи може експозиційне проповідування бути послідовно євангелізаційним?

Проповідники інколи уникають експозиційного вивчення книг Біблії, оскільки підозрюють, що такий підхід підходить для навчання богослів’я зрілих християн, але не допомагає невіруючим зрозуміти Євангелію.

Ця стурбованість зростає, коли пастори замислюються над проповідуванням зі Старого Завіту. Як може вивчення життя Авраама чи серія проповідей з книги Аггея зробити Євангелію зрозумілою з неділі в неділю? Чи варто просто додавати євангелізаційний додаток наприкінці проповіді? «Для наших сьогоднішніх друзів, які не є християнами, я б хотів завершити це послання про обрізання Авраама, розповівши вам, як можна отримати дар вічного життя». Після цього — заклик до покаяння.

Існує інший, більш органічний спосіб вірно проголошувати Євангелію з неділі в неділю, навіть зі Старого Завіту. Це через використання біблійного богослів’я.

ВЕЛИКА ІСТОРІЯ

Що таке біблійне богослів’я? Ми можемо визначити його як вивчення загальної сюжетної лінії Біблії. 66 книг Святого Письма разом розповідають єдину історію про місію Бога — спасти людей і встановити царство для Своєї слави через смерть і воскресіння Ісуса Христа. Старий Завіт готує сцену та веде нас до Ісуса. Євангелія відкривають Його і Його справу. Решта Нового Завіту пояснює наслідки смерті й воскресіння Ісуса, аж до того часу, коли Бог повністю завершить Свою місію. Чим краще ми усвідомлюємо цей загальний сюжет, тим ясніше ми бачимо, як текст нашої проповіді пов’язаний з Євангелією.

Проповідування уривка Святого Письма з розумінням біблійного богослів’я схоже на «відчуття поля» у баскетболі. Хороші баскетболісти не зосереджуються лише на веденні м’яча до кошика. Вони усвідомлюють місце розташування своїх партнерів по команді, суперників на майданчику та загальну динаміку гри. Так само й хороше експозиційне проповідування не обмежується лише коментарем до окремих віршів. Воно також має «відчуття поля», тобто розуміння того, що відбувалося до і після тексту, і як усе це пов’язане з великим планом Бога.

БІБЛІЙНЕ богослів’я в дії

Розглянемо кілька стратегій біблійного богослів’я, які ми можемо використовувати, щоб пов’язати конкретний уривок із головною історією Біблії — історією Євангелії. Ці стратегії можна уявити як можливі шляхи, що ведуть від тексту до Євангелії, подібно до варіантів маршрутів у навігаційному додатку на смартфоні, які проводять від поточного місця до бажаного пункту призначення.

1. Обітниця і виконання

Ми починаємо з найпростішого та найпрямішого шляху до Євангелії. У стратегії обітниці й виконання, текст, який ви досліджуєте, містить пророцтво або обітницю, що явно виконана в якомусь аспекті Євангелії. Обітниця й виконання — це своєрідний «низько висячий плід» біблійного богослів’я: його легко побачити й зрозуміти.

Наприклад, якщо ви проповідуєте з книги Михея про правителя, що прийде з Віфлеєму (Мих. 5:2), ви можете легко запросити церкву звернутися до Євангелії від Матвія 2:6, щоб побачити, як це пророцтво виконане у народженні Ісуса. Або, якщо ви вирішили експозиційно проповідувати про життя Авраама, вам слід в певний момент пов’язати Божі обітниці благословити нащадків Авраама або його «насіння» (Бут. 12:7; 13:15; 17:8; 24:7) із їх виконанням в Ісусі Христі (Гал. 3:16).

Крім того, що обітниця й виконання дають очевидні шляхи для переходу до Євангелії, цей підхід також показує, як автори Нового Завіту тлумачили Старий Завіт у світлі Євангелії. Чим краще ми навчимося читати Біблію через призму апостольського тлумачення, тим легше нам буде знаходити шлях до Євангелії навіть у тих текстах, де немає явного виконання обітниць в Ісусі Христі.

2. Типологія

Типологія схожа на обітницю і виконання, але замість словесного пророцтва, виконаного в Ісусі, ми бачимо події, інституції чи людей, які передвіщають Ісуса та Євангелію. Ви можете уявити типологію як невербальне пророцтво.

Візьмемо, наприклад, храм у Єрусалимі. Він відігравав центральну роль у Старому Завіті як місце спасительної та правлячої присутності Бога серед Його народу. Але врешті-решт він вказував на Ісуса. Ісус шокував натовп, коли стояв у храмі і сказав: «Зруйнуйте цей храм, – і за три дні Я підніму його» (Ів. 2:19). Вони думали, що він говорить про буквальну будівлю, але «Він же говорив про храм Свого тіла» (Ів.2:21). Як храм, Ісус був і є фізичною присутністю Бога серед свого народу, щоб спасти та царювати. Саме тому апостоли неодноразово ототожнювали церкву, тих, хто в Христі, з храмом Святого Духа (наприклад, 1 Кор. 3:16-17; Еф. 2:19-22; 1 Пет. 2:5).

У зв’язку з цим, скажімо, ви експозиційно проповідуєте Псалом 122, який передає радість підйому до Божого храму в Єрусалимі: «Я зрадів, коли мені сказали: Ходімо до Господнього Дому!» (Пс. 122:1). Ви можете використати типологію храму, щоб допомогти людям, навіть тим, хто не є християнами, побачити більшу радість у віруванні в Ісуса.

Новий Завіт сповнений типологією Ісуса та Його справи. Апостоли бачили в Ісусі останнього Адама, справжнього пасхального агнця, нового Мойсея, раз і назавжди принесену жертву за гріх, великого первосвященника, помазаного царя (Месію) з роду Давида, істинного Ізраїля та багато іншого. Ці добре відомі шляхи можуть вірно вести вас із багатьох місць у Писанні до Ісуса та Його спасительної справи.

3. Теми

Я використовую слово «теми» для опису повторюваних сюжетів чи образів у біблійній сюжетній лінії, які не вказують безпосередньо на Ісуса, як це робить типологія. Проте ці теми або сюжети тісно пов’язані з Євангелією й можуть допомогти нам знайти місце нашого тексту в розгортаючійся біблійній історії.

Класичною біблійною темою є творіння. Біблія починається словами: «На початку Бог створив небо та землю». Бог навів порядок на місці хаосу, створив Адама та Єву на Свій образ і наділив їх владою над творінням, наказавши їм наповнити його своїм потомством — все для слави Божої. Трагічно, Адам і Єва не виконали свого покликання і повстали проти Бога.

Але Бог мав план для викуплення Свого творіння. Протягом Старого Завіту ми бачимо повторювані «перезапуски» творіння — події, коли Бог благодатно починає все спочатку з Своїм народом, і новий початок описується образами та мовою творіння. Ці перезапуски творіння включають Ноя та його родину після потопу, вихід Ізраїлю з Єгипту та вхід в обіцяну землю, встановлення Соломоном «райського» царства, а також повернення ізраїльтян з вавилонського полону. Однак у кожному з цих випадків перезапуск зазнавав невдачі. Людство бунтувало. Адам знову і знову провалювався. Чи зможе хоча б один з цих Адамів нарешті все зробити правильно?

Останній Адам, Ісус Христос, бездоганно виконав волю Отця. Воскресіння Ісуса й спасіння Його народу запустили справжнє нове творіння, і цей процес триває й сьогодні. Ісус послав Своїх спасенних людей підкорити землю та наповнити її синами й дочками Божими через євангельське послання. І колись ця робота завершиться в новому небі й новій землі, які будуть значно більшими та славнішими за те, що було.

Чи бачите ви, як можливість простежити сюжет творіння забезпечує основу для органічного переходу від багатьох текстів до ключової точки нового творіння — смерті та воскресіння Ісуса Христа?

Існує багато інших тематичних ниток, які переплітаються в біблійній сюжетній лінії, таких як завіти, вихід, день Господній і царство Божe.

4. Етичне навчання

Але що, якщо ви намагаєтеся проповідувати з Приповістей або Десяти Заповідей? Що, якби ви вирішили досліджувати Євангелію з книги Левітів? Здається, що такі уривки більше підходять для навчання про те, що «можна робити» і чого «робити не можна» у зрілому християнському житті, а не для того, щоб показати невіруючим, що Ісус зробив, аби вони могли спастися й стати християнами.

Знову ж таки, біблійне богослів’я прокладає шлях від закону до Євангелії. Ми можемо розглядати конкретні моральні заповіді в контексті біблійної сюжетної лінії принаймні трьома способами.

По-перше, закони та етика Біблії ведуть нас до Ісуса, показуючи нам наші гріхи та потребу в Спасителі. Як часто говорять, Божі заповіді діють як дзеркало, яке відкриває нашу моральну деформацію і гріховне падіння. Читаючи про хронічний моральний крах Ізраїлю, ми бачимо історію людства і власну. «Бо жодне тіло не оправдається ділами Закону, адже через Закон пізнається гріх!» (Рим. 3:20).

По-друге, моральні заповіді Біблії вказують нам на Ісуса як на того, хто досконало їх дотримувався. Він не прийшов, щоб знищити закон Божий, а щоб виконати його у всіх відношеннях (Мф. 5:17). Усі інші сини Божі (Адам, Ізраїль, ізраїльські царі) були відступниками; тільки Ісус догодив Отцю повністю. Отже, етичні заповіді Біблії в кінцевому підсумку відкривають саму сутність Ісуса.

По-третє, завдяки покладанню на силу воскресіння Ісуса та Його Духа в нас, ми тепер можемо дотримуватися Божих законів як слухняні сини і дочки. Ісус визволив нас від влади гріха «щоб оправдання Закону здійснилося в нас, які ходимо не за тілом, а за Духом» (Рим. 8:4).

Отже, уявіть, що ви проповідуєте на основі Приповістей 11:17: «Милосердна людина чинить добро власній душі, а жорстока прирікає своє тіло на муки». Слідуючи напрямкам біблійного богослів’я, ви не просто представите слухачам 30-хвилинну проповідь про те, як бути більш добрим. Ви також можете показати, наскільки ми слабкі у справах доброти та виявляємо жорстокість у різних аспектах. Ви вказуватимете на втілення доброти в Ісусі, особливо в Його жертві за грішників. І, нарешті, ви з’єднаєте цю добру благодать Ісуса з нами як джерело нашого преображення через Святого Духа.

5. Головоломка-розв’язка

Коли ми починаємо розуміти вплив біблійного богослів’я, ми також бачимо, як Євангелія часто розв’язує головоломки Старого Заповіту. Як Бог виконає свої обітниці Давиду, якщо народ у полоні й у Єрусалимі немає царя? Якщо жертвоприношення в храмі вирішує питання гріха, то чому Бог судив Ізраїль? У Старому Заповіті часто говориться про Божі благословення для праведних і покарання для нечестивих. Тож чому ми бачимо протилежне?

Можна сказати більше, але наразі достатньо лише зазначити, що коли ви стикаєтеся з біблійною головоломкою, розгляньте, як Євангелія Ісуса Христа може розв’язати цю таємницю. Як у великому романі, у Старому Заповіті створюється сюжетна напруга, яку вирішує герой — Ісус.

«ВИ ТУТ»

Коли ми використовуємо біблійне богослів’я, щоб практикувати таке викладення Євангелії, для невіруючих відбувається щось захопливе. Вони не лише стикаються зі своїми гріхами, знайомляться з Ісусом і щотижня чують заклик до покаяння й віри. Вони також починають усвідомлювати себе в рамках історичного потоку Божої роботи. Євангелія — це не просто метафора чи ідея, яку вони можуть вільно використовувати чи відкидати, якщо вона «підходить їм». Натомість історія Ісуса є історичною силою, корені якої в минулому, яка продовжується в сьогоденні та домінує у вічності. Бог, який діяв у біблійному світі, діє в їхньому світі теж, адже це той самий світ, та сама історія, та сама оповідь.

Спочатку перекладено та опубліковано Християнське видавництво «Подорож». Відвідайте їхній сайт, щоб знайти багато подібних ресурсів.